29 і 30 липня 2026 року в Києві відбулася п’ята, фінальна зустріч Майстерні дорадчої демократії у межах проєкту BRIDGE. 

Учасниці й учасники з різних міст України зібралися в KSE Dragon Capital Building, щоб завершити справу, яку почали ще в лютому 2026 року, — напрацювати спільні рекомендації щодо впровадження стандартів деліберативної демократії в Україні. А також знайти  відповідь на питання: як зробити, щоб деліберативні практики ставали звичним інструментом, до якого громадяни та влада будуть звертатися для спільного ухвалення складних рішень.

Модерували роботу Майстерні Ілля Ткаченко, координатор досліджень BRIDGE та Центру демократичної стійкості KSE, та Тетяна Терлецька, операційна директорка ГО «Центр розвитку та співпраці громад» і радниця Центру демократичної стійкості KSE.

Деліберативна демократія (Deliberative Democracy) — практики залучення пересічних громадян та громадянок до розробки рішень, в основі яких випадковий вибір учасників (жеребкування) та деліберація. В українській мові іноді вживають термін «дорадча демократія», але він охоплює ширший набір практик громадської участі.

Зустріч традиційно відкрили Олександра Койдель, наукова керівниця проєкту BRIDGE, доцентка і директорка Центру демократичної стійкості факультету соціальних наук KSE, та Керстін Люкер, керівниця напряму технологій та участі Технічного університету Берліна. Вони підсумували попередні зустрічі Майстерні та окреслили спільну мету дводенної роботи.

У перший день Ілля Ткаченко надав огляд підходів до інституціоналізації деліберативних інструментів в різних країнах, а  запрошений лектор Лекс Паульсон зі Школи колективного інтелекту Університету Мохаммеда VI Політехнік і Sciences Po (Франція) розповів, як виникають стійкі соціальні рухи і зміни в підходах до управління чи то на місцевому чи національному рівнях. Натомість, Максим Лациба з Українського незалежного центру політичних досліджень, допоміг провести паралелі з уже наявним українським досвідом у підходах до інституціоналізації нових інструментів громадської участі. 

Продовжили розбирати  наявний в Україні досвід. Дарина Соколова, менеджерка проєкту Ради Європи «Посилення багаторівневого врядування та місцевої демократії задля підтримки відновлення України», розповіла, як її команда організовувала громадські асамблеї у 2026 році.

Другого дня Віктор Нестуля, керівник Проєктного офісу  DREAM, показав, як думку мешканців і мешканок можна враховувати на кожному етапі публічних інвестицій (коли громада планує, обирає й оцінює проєкти, а не лише погоджує вже готове рішення).

Наприкінці команди доопрацьовували розділи та погодили попередній варіант рекомендацій. Фінальний документ охопить весь шлях деліберативного процесу: вибір теми, формату й жеребкування учасників і учасниць, планування обговорення та забезпечення його якості, побудову довіри, поєднання різних інструментів участі, цифрову деліберацію та інституціалізацію. Ці рекомендації стануть у нагоді громадам, органам влади та дослідницьким командам як практичний орієнтир для ефективного використання інструментів деліберативної демократії.

Пʼята сесія завершила серію зустрічей Майстерні дорадчої демократії, але не співпрацю між її учасницями та учасниками, які домовилися створити відкриту неформальну мережу практиків і практикинь деліберативної демократії в Україні. Участь у мережі залишатиметься добровільною, а її роботу визначатимуть самі члени й членкині.

У серпні 2027 року спільнота зустрінеться знову, щоб поділитися своїми напрацюваннями та спільно визначити подальші кроки.  

Майстерня дорадчої демократії — це міжсекторальна платформа для обміну думками, у межах якої через дискусії, аналіз міжнародних кейсів, огляд і порівняння вже наявного в Україні досвіду застосування деліберації будуть напрацьовані спільні методологічні рекомендації, які допоможуть експертам та громадам в Україні ефективно використовувати інструменти дорадчої демократії.

Читайте про попередні зустрічі Майстерні дорадчої демократії: Зустріч 1, Зустріч 2, Зустріч 3, Зустріч 4.