14–16 вересня Олександра Койдель, керівниця проєкту BRIDGE та директорка Центру демократичної стійкості KSE, та Ілля Ткаченко, координатор досліджень у BRIDGE, взяли участь у навчанні з упровадження деліберативних процесів у Копенгагені.

Триденний інтенсив для провідних фасилітаторів і фасилітаторок громадських асамблей та інших деліберативних процесів від FIDE Europe та We Do Democracy зібрав 17 учасниць та учасників із різних країн.

За словами колег, навчання перевершило їхні очікування. Серед тем, які вони виокремили:

• Як вибудувати процес від мандата асамблеї (рамок її роботи та зобов’язань влади щодо рекомендацій) до результату так, щоб рекомендації прийняли не лише представники влади, а й ті, кого стосуватимуться ці рішення, хоч вони й не брали участі в обговоренні.
• Як працювати з конфліктами та ситуаціями саботажу, виходити з глухих кутів, коли група не може дійти згоди, а також організовувати власну команду фасилітаторів та фасилітаторок.
• Як підбирати і застосовувати різні типи активностей під час асамблей, щоб люди з різними навичками та різними способами сприйняття інформації могли повною мірою розкритися й зробити свій внесок у деліберацію. 

Олександра та Ілля також працювали з уявним кейсом національної громадської асамблеї в Україні. Це стало можливістю перевірити навчальні підходи на прикладі питань, актуальних для українського контексту.

«Деліберація — не панацея, але один із інструментів, щоб шукати рішення із ширшим залученням різних перспектив і робити це поінформовано. Тому вчимося у людей з багаторічним досвідом, щоб уникнути тих перших помилок, які робили вони, і разом з тим розробляти підходи, які актуальні в Україні», — Олександра.

«Для якісного деліберативного процесу важливо вірити у спроможність людей розбиратися у складній інформації та спільно виробляти корисні рекомендації. Але так само важливо розуміти, які обмеження виникають на індивідуальному рівні та в групових динаміках, і планувати процес так, щоб їх мінімізувати», — Ілля.

Після тренінгу в колег залишилося ще більше питань про те, як адаптувати такі формати до українських умов. Готових відповідей поки немає, але є ідеї та напрацювання Майстерні дорадчої демократії, які допомагають відповісти на частину з них. Над рештою працюємо.