23 лютого, напередодні четвертої річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну, у Берліні відбувся четвертий Cafe Kyiv. Це один із найбільших заходів у Європі, присвячених Україні від Konrad-Adenauer-Stiftung. Подія щороку обʼєднує представників громадянського сектору, дослідників, підприємців, політиків, дипломатів та європейські інституції, зокрема Європейську комісію та Європарламент.

У дискусії «Переосмислення демократії через деліберацію: уроки Громадської асамблеї в Житомирі» взяли участь Олександра Койдель (директорка Центру демократичної стійкості KSE, наукова керівниця проєкту BRIDGE), Керстін Люкер (керівниця напряму технологій та участі Технічного університету Берліна), Олександр Черняхович (депутат Житомирської міської ради, голова профільної комісії та радник Житомирського міського голови) та Марина Рабінович (доцентка KSE, наукова співкерівниця проєкту Horizon Europe REDEMOS). Модерував панель Ілля Ткаченко — координатор громадської асамблеї у Центрі демократичної стійкості KSE, який спеціалізується на учасницькому розвитку міст.

Говорили про досвід Громадської асамблеї в Житомирі, яку вдалося організувати під час повномасштабної війни. Спікери та спікерки представили результати та архітектуру цього процесу, зокрема як команда спершу сформувала форум стейкхолдерів і дорадчий комітет, що супроводжували асамблею та працювали на довіру до неї. Паралельно провели широку медіакампанію — пояснювали, як відбирали учасників, як формували порядок денний, як ухвалювали рекомендації. Саме ці елементи — відкритість процедур, постійна комунікація, залучення різних груп — часто недооцінюють або не систематизують у європейських практиках.

Для Європейського Союзу це сьогодні не абстрактне питання. У багатьох країнах ЄС знижується довіра до влади й виникають сумніви щодо користі деліберативних інструментів. Український досвід показує: прозорість і чіткі правила гри визначають, чи сприйматимуть громадські асамблеї як формальну процедуру, чи як визнаний механізм впливу.

Навіть під час війни місцева влада та мешканці Житомира інвестували час і ресурси в якісну участь для напрацювання спільних рішень. Для багатьох європейців демократія сприймається як належне. В Україні вона не є даністю, а тим, що потрібно підтримувати і захищати. Саме тому цей досвід важливий для ЄС: він повертає відчуття, що демократія — це процес, який потрібно підтримувати й оновлювати.

Говорили про наступний крок для України — інституціалізацію. Після кількох експериментів із громадськими асамблеями важливо інтегрувати їх у звичні процеси ухвалення рішень, але як це зробити з урахуванням українського контексту — питання для спільнотворення з усіма зацікавленими сторонами.

Україна сьогодні не лише отримує підтримку, а й формує практику, яка може бути корисною іншим країнам. Громадські асамблеї в українських містах — це приклад того, як оновлювати демократію системно, а не декларативно. І як робити це тоді, коли найлегше було б поставити участь на паузу.